Творчий портрет вчителя Грицай Н.М

Конспект уроку. Тема. Тарас Шевченко. Поема «Катерина».

Тема. Тарас Шевченко. Поема «Катерина».

Мета: розкрити ідейний зміст та проблематику поеми, допомогти

            усвідомити, чому Шевченко так уболівав за долю жінок, 

            спонукати до роздумів над долею дівчини-покритки, долею

            України . Удосконалювати навички виразного читання, аналізу

            ліро-епічних творів, висловлення власної думки щодо

            прочитаного. Виховувати почуття відповідальності за свої

            вчинки, за найвище щастя жінки – щастя материнства, 

            милосердя, прагнення до дотримання загальноприйнятих

            моральних норм.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Обладнання: портрет Шевченка, ілюстрації до поеми «Катерина»

                        художника О. Іваненка, підручник, картина Т. Шевченка

                        «Катерина». «Кобзар»

Епіграф.     Коли пильно, «не минаючи ні титли, ніже тії коми»,

                     прочитати всі поезії і повісті Тараса Шевченка, то починаєш

                     бачити, як той образ жінки-страдниці, матері- великомуче- 

                     ниці, Оксани, зорі вечірньої виростає до велетенського 

                     розміру, і тоді розумієш, що ця мати, ця жінка, ця зоря – це

                     наша спільна мати, наша любов, наша зоря – Україна.

                                                                          Максим Рильський

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.     Аналіз поеми «Наймичка».

Метод «Незакінчені речення», фронтальна бесіда.

• «Наймичка» за жанром – це….

•  Твір написаний… (1845 року в Переяславі).

•  Головними героями твору є…

•   Тема твору…

•   Чим розпочинається твір? (Прологом).

• Пролог – це… (окремий розділ або глава художнього твору, де автор знайомить читачів з фактами, що мали місце задовго до початку тих подій, які покладені в основу сюжету, подає якусь історичну паралель, створює загальний настрій, готує до розуміння того, про що ітиме мова далі).

• Хто такі дід і баба з твору «Наймичка»?

              • Про що думали вони, сидячи на призьбі хати?

              • Кого їм послав Бог?

            • Зачитайте з тексту рядки про те, як мучилась Ганна.

            • Куди ходила тричі Ганна?

            • Чому не захотіла бути на весіллі Марка?

            •  Які подарунки привіз Марко рідним? Зачитайте з тексту.

            •  Чому так пізно призналася Ганна Маркові, що вона його мати?

            •   Поема «Наймичка» в оцінці літературознавців.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

             Запис у зошитах дати, теми уроку.

               Звертається увага на епіграф.

IV. Сприймання і усвідомлення навчального матеріалу.

1.     Вступне слово вчителя.

  У світовій ліриці немає митця,який би з такою любов’ю і з таким сумом оспівав жінку-матір, сестру, кохану, їхнє тяжке становище в експлуататорському суспільстві. Він став щирим і великим їх заступником,бо найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері.

    Кріпацька неволя – це доля рідної матері, яку передчасно «у могилу нужда та праця положила», доля сестер Катрі, Ярини, Марії – голубок молодих, у яких коси в наймах біліють, це трагічна доля його першої трепетної любові – Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що «німі на панщину ідуть».

    Образ нещасної, закріпаченої жінки поет носив «неначе цвяшок в серце вбитий». Цей зойк душі, крик зраненого серця вилився пекучим гнівом до панів-лиходіїв, які топтали жіночу гідність, плюндрували жіночу красу.

   Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі, визначне місце займає соціально-побутова поема «Катерина», написана у 1838 році.

   Тема твору – сумна історія кохання дівчини з народу, обдуреної легковажним паном, не була новою в літературі.

   У літературі 18- першої чверті 19 століття на тему зведення дівчини з народу паном-спокусником  відомо чимало творів: «Сердешна Оксана»

Квітки-Основ’яненка, «Бідна Ліза» Карамзіна.

2.     Повторення матеріалу з теорії літератури про посвяту.

Посвята – вказівка, зроблена автором на початку твору, на честь якої особи, колективу або події написано даний твір, кому він присвячується або дарується.

3.     Учениця ознайомлює із посвятою поеми В. Жуковському.

    Жуковський Василь Андрійович – російський поет і перекладач, один із основоположників російського романтизму. Брав безпосередню участь в організації викупу Т. Шевченка з кріпацтва. На пам’ять про день викупу  поет присвятив йому поему «Катерина».

4.     Визначення жанру твору «Катерина».

      Повторення вивченого про ліро-епічний твір, поему.

     5. Бесіда за змістом твору.

     Перед вами, діти, ряд запитань. Щоб вияснити, моральне падіння чи моральну велич жінки мав на увазі Шевченко, пишучи поему «Катерина», ще раз перегорнемо сторінки цього безсмертного твору, розкриємо свої серця назустріч душі цієї щирої, безпосередньої і самовідданої в своїх почуттях дівчини.

1.     Назвіть образи-персонажі поеми.

2.     Знайдіть у тексті поеми портретні деталі голвної героїні, зачитайте їх. ( «Пішла селом...», «У латаній свитині...», «Свище полем завірюха...»)

3.     Якою зображує письменник Катерину на початку твору?

4.     Кого мав на увазі Шевченко під словом «москалі» у перших рядках поеми?

5.     Чому поет так мало розповідає про історію стосунків Катерини і офіцера? Яка мета його подальшої розповіді?

6.     Як склалось життя Катерини, коли їїї залишив коханий? Чому, не дочекавшись його, Катерина залишає село?

7.     Чому в поемі батько й мати виганяють єдину дочку? Прокоментуйте сцену вигнання Катерини батьками. Хто приймає рішення? Чому?

Тарас Шевченко показує нам справжні портрети батьків перед останньою розмовою з Катериною.

( Виразне читання ученицею рядків поеми, коментування слів учителя).

( Остаточна втрата сил, депресія).

«Сидить батько кінець стола,

На руки схилився;

Не дивиться на світ Божий:

Тяжко зажурився.

Коло його стара мати

Сидить на ослоні,

За сльозами ледве-ледве

Вимовляє доні...»

Батько мовчить, чекає , що скаже мати. Але він не дасть емоціям взяти гору, коли Катерина падає перед ним на коліна, він холодно відповідає:

 «Нехай тебе Бог прощає

Та добрії люди;

Молись Богу та йди собі –

Мені легше буде»

У поведінці матері ми бачимо явну істерику. Вона то саркастично насміхається з доньки:

«Що весілля, моя доню,

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояре?»

То проклинає Катерину:

«Проклятий час- годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила...

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер – москалеві...»

То голосить, і в її словах ми чуємо любов і ласку:

«Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягодку,як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько... Доню моя,

Що ти наробила?...»

То висловлює абсолютну байдужість до подальшої долі дочки й онука:

«... Іди ж, шукай

У Москві свекрухи.

Не слухала моїх речей,

То її послухай.

Іди, доню, найди її,

Найди привітайся,

Будь щаслива в чужих людях,

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю...»

Та раптом згадує про свою неминучу смерть.

«А хто ж мою головоньку

Без тебе сховає?

Хто заплаче надо мною,

Як рідна дитина?

Хто посадить на могилі

Червону калину?

Хто без тебе грішну душу

Поминати буде?»

Кульмінаційний момент:

«Доню моя, доню моя,

Дитя моє любе!

Іди од нас...»

Енергію матері вичерпано:

«Ледве-ледве

Поблагословила:

«Бог з тобою!» - та, як мертва.

На діл повалилась...»

8. Про що свідчать слова матері: доню, ягідко, цвіте мій рожевий, пташечко?

9.На чиєму боці автор? Чи засуджує він таке жорстоке рішення? Чому?

( ліричні відступи)

10.            Що таке лірничний відступ ?

( Це такий авторський відступ від розгортання подій, картин і образів, у якому письменник безпосередньо від себе висловлює почуття і настрої у зв’зку з долею героїв, виявляє своє ставлення  до них).

11.           Як письменник розкриває душевний стан Катерини, коли вона залишає село? (грудочка рідної землі)

12.            Кого зустріла Катерина під час своїх поневірянь у дорозі? Як ці дві  сцени допомагають глибше розкрити ідейний зміст твору?

          13.Чому Катерина принижує себе,благаючи офіцера не

               відштовхувати її? Чи свідчить це про те, що вона втратила

               останню гордість?

14.           Свідомим чи несвідомим, на вашу думку, було рішення Катерини  про самогубство? Чи думала вона в цю мить про дитину? Чому?

          15.Чому, на вашу думку, автор акцентує увагу в поемі на мотиві

               сирітства? Чи актуальна ця проблема зараз? Чому?

15.           Яким ви уявляєте майбутнє Івася, сина Катерини?

16.            Яка роль пейзажу у творі? Пейзаж- це...  Зачитайте їх.

17.           Знайдіть у творі паралелізми.

(Це паралельне зображення кількох явищ з різних сфер життя).

18.           У чому полягає загальнолюдська проблематика «Катерини»?

( Проблема дівочої честі, проблема відповідальності за материнство).

Назвати проблеми ( проблема добра і зла, жорстокості і милосердя, вірності й зради, кохання і зневаги, чесності й лицемірства, проблема сирітства, життя і смерті, батьків і дітей).

(Запис у зошити)

6. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

Визначте провідні думки поеми.

           Засудження розпусних панів-офіцерів.

          Застереження дівчат від нерозважливих вчинків.

          Висловлення співчуття до зваблених дівчат-кріпачок.

    

8.     Слово вчителя.

  Минає уже 172 роки з часу написання «Катерини». Але вона не втрачає своєї популярності.

   Секрет її довголіття – в художній досконалості  форми, в народності змісту.

  «Катерина» одержала музично-сценічне оформлення. Ще у 1858 році існувала опера «Катерина»Шевченкова, та вона до нас не дійшла.

   Микола Аркас написав оперу «Катерина», яка була поставлена вперше у 1899 році театром Марка Кропивницького. У наш час іде опера композитора Гліба Таранова.

    В образотворчому мистецтві образ Катерини втілили художники Іван Їжакевич, Олександр Івахненко, Касіян.

  Ще у 1842 році картину «Катерина»створив сам Шевченко.

 9. Розгляд картини.

1. Що змальвано на картині?

2. Кого бачимо на першому плані, а кого на другому?

          3. Зіставте опис героїні в поемі із зображеним на картині.

          4. Чи можна вважпти картину ілюстрацією до поеми?

          5. Що спільне в них, а що відмінне?

          6. Чи доповнює настрійкартини природа?

          7. Як передано на картині український національний колорит?

Сама героїня – багатостраждальний український народ.

Образ офіцера – монархія. Він порівняно з постаттю Катерини є мізерним.  

Селянин – символ вічного минулого. Він співчуває і одночасно засуджує. Образ вітру – труднощі на шляху Катерини.

Песик гавкає на вершника, бо відчуває злих людей.

Свідком трагедії дівчини є дуб. Біля нього обламані гілки, листки. Це паралель із долею Катерини. Гілка – це Катерина, яка відійшла від звичаїв, батьківських традицій. Червоний колір на картині символізує не тільки зрадливе кохання, але і вічність людського життя. Контрастність кольорів у одязі Катерини і офіцера.

9.     Розгляд ілюстрацій О. Івахненка до поеми «Катерина».

Екскурсія в картинну галерею (уявна).    (Учениця).

            Умовні назви до ілюстрацій.

1.     «Прийде до криниці».

2.     «Заридала Катерина та бух йому в ноги».

3.     «Нема де прихилитись в світі одиноким».

4.     «Попідтинню ночувала».

5.     «Біга Катря боса лісом, біга та голосить».

6.     «І босе, і голе».

10.            Поема «Катерина» в оцінці видатних людей..

Пошукова робота  (учні зачитують підготовлені відповіді).

11.           Інтерактивна вправа «Дерево рішень».

                 Проблема

Яке рішення могла б прийняти Катерина, коли залишилася з позашлюбною дитиною?

Рішення І. Випросила прощення в батьків і залишилася

Позитивне – залишилася б жива і з дитиною, працювала б, допомагала батькам.

Негативне – чула б докори з боку односельців та батьків, з дитини б глузували.

Рішення ІІ. Підкинула б дитину бездітним заможним людям.

Позитивне – дитина б  сама залишилися живі.

Негативне – позбулася б свого материнства.

Рішення ІІІ. Пішла б у найми в місто, працювала б при монастирі.

Позитивне – була б жива, виростила б дитину.

Негативне – позбулася батьківщини й батьків, переживала б великі труднощі.

12.           Прослуховування поетичних рядків. 

Л. Кисельов «Катерина» (вірш напам’ять читає учениця) .

        

  

      V. Оцінювання.

     VI. Підсумок уроку.

     Інтерактивна вправа «Мікрофон».

   Продовжіть речення:

    • «На мене незабутнє враження справив епізод….

    • « Я зрозумів (зрозуміла)...»

    • « Думаю, що поема Шевченка «Катерина» так полюбилася в народі

         тому...»

      Займи позицію.

     Ви засуджуєте, чи виправдовуєте Катерину?

    Слово вчителя.

    Отже, Катерина – це своєрідний символ України. Це не лише трагедія сільської дівчини, а трагедія зрадженої і зневаженої України.

   Катерина (з грецької – чиста, непорочна, свята, великомучениця) – одне із улюблених імен в Україні, про що свідчать варіанти імені: Катря, Катруся, Катрусенька.

    Вигнання у творі – це символ того, що кожна дитина, яка осоромить свій рід, стає для нього чужою людиною. Для того, щоб цього не сталося, ви повинні крок за кроком виховувати в собі моральну чистоту та почуття власної гідності. Бути обачними у свої вчинках, аби робити менше невиправних помилок.

    Власне, навчити у літературному творі бачити пересторогу для себе – це і є завданням уроку літератури.

      VІ. Домашнє завдання.

           Характеристика образу Катерини.

           Скласти цитатний план.

     

Коспект уроку. Тема. Ліна Костенко. Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання.

Тема. Ліна  Костенко. Історико-фольклорна основа історичного роману у

           віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму

           нещасливого кохання.

Мета. Допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст та особливості

          твору. Розвивати навички цілісного сприйняття великого за обсягом

          художнього твору, виділення ключових епізодів, висловлення власної

          думки щодо прочитаного. Виховувати почуття відповідальності за свої

          вчинки, прагнення до розвитку духовних якостей.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, текст роману, портрет Л.Костенко, слайдова  

         презентація до уроку, запис пісні «Засвіт встали козаченьки».

Епіграф.                                    Її пісні — як перло многоцінне,

                                                   Як дивен скарб серед земних марнот.

                                                                                 Ліна Костенко

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.     Повторення вивченого про Ліну Костенко.

Метод «Незакінчені речення».

–       Ліна Костенко народилася... ( 19.03.1930)

–       Про неї можна сказати словами, якими вона охарактеризувала Лесю Українку... («Поет, що йшов сходами гігантів»)

–       Вроджену щляхетність і силу духу поетеса успадкувала від...

( прабабусі)

–        Глибинна віра в Бога перейшла в душу поетеси від ... ( діда Михайла)

–       Символом романтичного сприймання світу стала... (ненька)

–       Батько Ліни Костенко знав... мов і працював...(12 мов, учителем)

–       Ліна Василівна навчалась... ( У Київському педагогічному інституті, Московському літературному інституті ім. Горького)

–       Перша поетична збірка... («Проміння землі»

–       Історичний роман поетеси... («Берестечко»)

–       Поетесу удостоєно премій...( імені Т.Г. Шевченка (1987),

імені Франческо Петрарки  за перекладені «Інкрустації» італійською мовою).

–       Зараз вона живе і працює... (У Києві)

–       Останній твір Ліни Костенко, який вийшов друком недавно, – це... («Записки українського самашедшого»)

2.     Бесіда за змістом поезій.

–       Ліна Костенко у поезії «Страші слова, коли вони мовчать» переконана:

якщо ти справжній поет, то твоя поезія має бути завжди..... (неповторність, якийсь безсмертний  дотик до душі).

–       Альфреско – це ... ( настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці).

–       Вірш «Хай буде легко. Дотиком пера...» - це філософський етюд про...

(пам’ять, почутття , відчуття існування, у якому перемішалися чорне й біле, добро і зло).

–       Вірш «Недумано, негадано...» - це... (освідчення в коханні)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Сприймання і усвідомлення навчального матеріалу.

Оголошення теми і мети уроку.

Епіграф.

1.     Вступне слово вчителя.

Сивочола історія усе віддаляє від нас дні, тижні, місяці, роки, століття. Міняються життєві орієнтири, цінності, тільки таїна високого мистецтва не підвладна часові. Воно є тим живим скарбом, що йде по землі, йде від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. Ми, нащадки третього тисячоліття, із захопленням гортаємо сторінки сивих віків, вчитуємося в прості і хвилюючі слова пісень, віднаходимо золоті ключі мелодій – і відкривається нам багато поетичних таємниць, чуємо голоси великих творців, імена яких розгубила історія. Крізь тумани часу окреслюється схожа на легенду постать славнозвісної народної поетеси, української Сапфо (як називали її пізніше літературознавці) – Марусі Чурай.

         Народжена для любові, вона не знала її радощів, і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені пісні, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях  і вражають глибиною і щирістю висловленого в них почуття, чарівністю мелодій.    

    Історичний роман у віршах "Маруся Чурай" писався Ліною Костен­ко в роки її вимушеного мовчання. Цей твір поетеси представляє в укра­їнській літературі жанр — роман у віршах.

1979 рік — щасливий рік для України: до читача прийшла "Маруся Чурай" Ліни Костенко. Життя твору починалося непросто. Літературознавці писали: "Звинувачення внутрішніх рецензентів, причому закиди навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше, як літ на шість... Лише після спеціальної ухвали Спілки письменників України твір був випущений у 1979 році  видавництвом "Радянський письменник."

2.  Повідомлення групи істориків.

     Посилення соціального і національного гніту , якого зазнав український народ від польської шляхти, підносило його рішучість до боротьби за своє визволення .

 Запорозькі козаки , що злилися з селянами в єдину народну армію , стали її найкраще озброєною і організованою частиною. Керівне ядро боротьби згуртувалося навколо Богдана Хмельницького. У січні 1648 р. повстанці обрали його гетьманом Війська Запорозького. Польський уряд вирішив негайно придушити повстання і не допустити поширення на інші райони. Це був украй важливий і складний етап нашої історії – саме тоді не тільки збройно завойовувалося національне визволення , але й почався процес неминучого суспільного розшарування – в середовищі старшини насамперед , та й усередині козацької маси також.

Слайд. Історична основа (9 – 10)

Учитель.

• Отже , які ж події складають історичну основу твору  Л.Костенко ?

• Що підштовхнуло її на творчість ?

• Що нам можуть повідомити біографи ?

3. Повідомлення групи біографів .

Кінець „хрущовської відлиги” , тріскучі „брежнєвські заморозки” ...

Закономірно ,що після прояву активної свідомої громадянської позиції Ліну Костенко не друкували до 1977 р. Дочка її Оксана Пахльовська згадує :”Мама свого часу стала легендою. Це тоді, коли в літературі її ніби й не існувало : ім’я її було заборонене , вірші не друкувалися , про вихід книжок і не мріялось ... А вона працювала . В найстрашніші періоди , коли все тісніше змикалося коло переслідувань , цькувань , заборон , - вона писала . Могла зачинитись і написати за одну добу до 300 рядків „Марусі Чурай”. Поезія була  протистоянням . Була вірою в конечність абсурду”. 

               Учитель .

·        Чи випадковий був вибір Ліни Костенко ?

·        Хто ж така Маруся Чурай ? Чи багато ми знаємо про неї ?

4. Група літературознавців . Повідомлення про Марусю Чурай .

      Вона народилася на березі Ворскли , недалеко від того місця , де в 1650 році засновано полтавський Хрестовоздвиженський монастир .

Батько її , козак Гордій Чурай , був січовиком , брав участь у повстанні Павлюка і після битви під Кумейками (1637 р.)  полонений і страчений у Варшаві разом з гетьманом Павлюком . Народ склав про нього пісню „Орлику , сизий орлику , молодий Чураю” .

      Після смерті Гордія Чурая його дружина Горпина лишилась удвох із дочкою .Портрет Марусі Чурай  був свого часу відомий і зберігався у Г.Квітки – Основ’яненка . Ось його опис : „Маруся була  справжня красуня , невеличка на зріст, худорлява , струнка ,з привітним виразом ласкавого засмаглого личка , на якому проступав рум’янець , з карими очима під густими бровами й довгими віями . Волосся в неї було чорне , як смола , і запліталось у густу косу до колін . При цьому мала Маруся Чурай трохи випукле чоло і дугоподібний з горбинкою ніс”. Любила дівчина козака Григорія Бобренка . Слабовольний Гриць був під впливом матері , яка й чути не хотіла про одруження його з Марусею .

Розлука з коханим , який пішов на війну , була важким ударом для дівчини , свій жаль вона виливала у піснях. Після повернення козаків Маруся дізналася про одруження Грицька з Галею Вишняк . Якось на вечорницях Маруся побачила їх удвох . Що сталося далі , ми знаємо із пісні „Ой не ходи , Грицю ...” , яку приписують Марусі : дівчина Гриця отруїла . Марусю засудили до смертної кари , але наказом Б.Хмельницького її помилувано.

Слайди 10 - 11.

 5. Звучить запис пісні "Засвіт встали козаченьки."

6. Група філологів .

Усім відома опера М.Лисенка „Тарас Бульба” , особливо пісня „Засвистали козаченьки”, автором якої вважають Марусю Чурай . Але вслухаємося у перші слова пісні ! У перших записах цієї пісні – „Засвистали козаченьки...” , а потім декому здалося , що „Засвіт встали козаченьки ...” .В одному з найдавніших збірників українських народних пісень , виданих 1827 року М.Максимовичем  на 24-й сторінці записано „Засвистали козаченьки В поход з полуночі ...”. Отже , готуючись до походу , козаки вставали засвіт , тобто вдосвіта , і скликали їх зовсім не свистом , а ударом литавр .Але для чого ж вставати вдосвіта , щоб іти в похід аж з полуночі? Адже досвіток , світання настає після півночі. Виходить, встають спозаранку , щоб , прогайнувавши цілий день , ждати аж до середини наступної ночі, і лише тоді виступити в похід. Це непереконливо – в похід виступають негайно .А варіант „Засвіт  встали...” порушує принципи милозвучності : збіг аж 4 приголосних : т, в , с , т . У романі Ліни Костенко є принаймні 2 місця , де згадуються перші рядки пісні .Поетеса обігрує слова „засвіт встали” , а не  „засвистали” . А ось у клавірі опери М.Лисенка  хор починається словами „ Засвистали козаченьки ...”. Є думка одного вченого – фольклориста , який вважає, що типовим є інверсійний порядок слів на початку пісень . Саме  в такому дусі витриманий фрагмент із клавіру композитора . І якби рядок „Засвіт встали козаченьки” був справді первинною редакцією , то він , згідно з традицією , принаймні , мав би форму „Встали засвіт козаченьки” , яка водночас дала б змогу уникнути збігу 4 приголосних .

     Отже , варіант „ Засвіт встали козаченьки” хибує на часову неузгодженість, де 2 слова на позначення часу називають різні відрізки доби . Найбільш вірогідніший варіант ритуалу зборів у похід : б’ють барабани , виграють у свистілки . Свист – це заклик , сигнал .І „засвистати в похід” – логічніше , ніж „вставати в похід з полуночі”. У похід можна збиратися , готуватися , лаштуватися , вирушати , але не вставати . 

7. Слово вчителя.

  Твір починається із розв’язки , причому несподіваної і страшної .

•  До якого жанру він тяжіє за такою ознакою ?

• Приклад якого твору ви можете навести ?

   ( До новели ; „Новина” В.Стефаника )

     Виходить , що жанр твору Л.Костенко – новела ?

    У ході учнівського обговорення з’ясовуються ознаки новели , роману .

(Учні повинні дійти висновку , що цей твір не підпадає під визначення новели , можливо , лише  1 структурним елементом) .

·        Наведіть приклад роману у віршах у світовій літературі , який ви вивчали раніше ? („Є.Онєгін” О.Пушкіна )

8. Теорія літератури.

Роман у віршах — одна з найскладніших літературних форм, суть якої полягає в тому, що у великому художньому полотні епічний спосіб зо­браження життя через систему подій і розгорнутий сюжет, через змалю­вання сформованих характерів поєднується з глибоким ліризмом — вір­шованою, емоційно забарвленою мовою, з безпосереднім вираженням внутрішнього стану і почуттів автора.

9. Слово вчителя.

Любов… Це світле і прекрасне почуття дарує людині блаженство, зорепади щастя, сімейне благополуччя. Але часто буває так, що поруч з нею крокує її чорна посестра – ненависть, яка сіє розбрат, біль, смуток, заздрість. Любов не принесла щастя Лесиній Мавці і Лукашу, вона розбила серце Чураївні і призвела до смерті Гриця.

         Сьогодні ми з вами прокладаємо місток від сучасності до минулого і повинні розв’язати непростий гордіїв вузол, який хвилює людство впродовж кількох століть: хто ж така Чураївна: убивця чи зраджена кохана? Чи має вона право на помилування?

         Як і на кожному суді, серед вас є прокурори і адвокати, кожні з яких доводитимуть свою правоту. Прошу вас одне: пам’ятайте, саме від вашого рішення залежатиме доля людська. Якою вона буде – усе залежитиме від вас. Не зламайте її, прийнявши необдумане рішення. Увійдіть у внутрішній світ обвинуваченого, поставте себе не його місце, пропустіть його вчинок через своє серце – і аж тоді виносьте вирок. "Біймося людині душу ошукать, бо в цьому схибим - то уже навіки", біймось найгіршого, щоб нас за несправедливе звинувачення не судив колись Всевишній на небесному суді.

10. Інсценізація уривка.

Гриць.

 - Марусю! Я прийшов навіки.

Я на коліна стану, ти простиш?

Маруся.

-         Я найдорожчі сплакала літа.

Чого вернувся до моєї хати?

Ми ж розлучились... Матінко свята!

Чи ж я тебе примушую кохати?!

Коли своїм коханням поступився

Заради грошей і багацьких нив,

Чи ти тоді од мене одступився,

Чи сам себе навіки обманив?

Гриць.

-         Себе, Марусю. Не дивись вороже.

Мені ті дні повік не одболять.

Тут двоє матерів, твоя і Божа.

Хай нас на шлюб вони благословлять.

Людей накличем, зробим перепросини,

Щоб знали всі,хто чеше язиком.

Марусю, чуєш, зараз, ще до осени,

Поберемось та й вступимо в закон.

Гриць.

-         Я  зрадив, так.

Але це біль чи злочин?

Скажу всю правду, ми тепер одні.

Кому з нас гірше? Я одвожу очі,

А ти у вічі дивишся мені.

Я мучуся. Я сам собі шуліка.

Є щось в мені так наче не моє.

Немов живе в мені два чоловіка,

І хтось когось в мені не впізнає.

І що найтяжче: мука ж моя марна,

Бо зрада – діло темне і брудне.

А ти – це ти. Ти і в стражданні гарна.

Ти можеш навіть пожаліть мене.

Або сказати: що хотів, те й маєш.

Мене вже, віриш, кидає вві сні.

Тобі то добре, ти цього не знаєш.

У тебе й мука піде у пісні.

Тобі дано і вірити, й кохати.

А що мені? Які такі куші?!

Нелегко, кажуть, жити на дві хати.

А ще нелегше – жить на дві душі!

Відступник я. Нікчемний я  і ниций.

Але ти любиш і тому прости.

Життя – така велика ковзаниця.

Комусь вдалось, не падавши, пройти?

А може, й правду кажуть, що ти відьма,

Приворожила – і пропав навік.

Бо що б мене інакше так палило,

Чого ж ятак страждаю і борюсь?

Куди б мене в житті не прихилило,

А все одно до тебе я вернусь.

Ти ж ніч моя і світло моє денне!

Вже тут брехать, який мені хосен?

Прости за все, воно таке буденне.

А я ж не можу без твоїх пісень!

Коли я там і говорив, і клявся,

Я знав одне: збрешу – не помилюсь.

Як хочеш знати, - так, я їм продався,

Але в душі за тебе я молюсь!

Маруся.

Йди собі, іди!

Гриць.

Мені ж нема куди.

Маруся.

-         Іди до неї. Будеш між панами.

А я за тебе, Грицю, не піду.

Це ж цілий вік стоятиме між нами.

А з чого ж , Грицю, пісню я складу?!

Гриць.

Як не хочеш, моє серце,

Дружиною бути,

То дай мені таке зілля,

Щоб тебе забути.

Буду пити через силу,

Краплі не упущу.

Тоді я тебе забуду,

Як очі заплющу.

11. Учитель.

І так – ознайомлення із справою Марусі Чурай:

"Чурай Маруся із ревнощів Гриця убила,

Підсипавши отруту до вина…

Маруся має бути скарана на горлі,

На шибениці, значиться, повішена".

         Та перш ніж ви будете виносити свої звинувачення чи виправдання, хочу звернутися до вас словами Чураїхи, Марусиної матері:

                                                                                    Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

А я скажу: не кожна, ой не кожна!

Чужа душа — то тихе море сліз.

Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна,

                            І чим же, чим ви будете карати

Моє смутне, зацьковане дитя?

Чи ж вигадає суд і магістрати

Страшнішу кару, ніж таке життя?!

Ви грамотні. Ви знаєте латину.

За крок до смерті, перед вічним сном,

Одного прошу: у мою дитину

Не кидайте словами, як багном!

10. Підготовка учнів до виконання інтерактивної вправи «Займи позицію».

У кінці уроку учні мають прийняти рішення.

• Хто ж така Чураївна: убивця чи зраджена кохана?

• Чи має вона право на помилування?

11. Питання для роздумів.

Групи «Маруся Чурай» та «Грицько Бобренко».

Зачитання уривків із твору.

1.     Що стало причиною смерті Гриця Бобренка? Чи була на це причина?

"Вона його із ревнощів убила, Підсипавши отруту у вино"

"А хто ж би ще труїв Бобренка Гриця, Кому він так ще знівечив життя?"

2.     Як ви вважаєте, чи була велика і щира  любов Гриця до Марусі?

"…Гриць ходив ногами по землі. У нього ж серце навпіл розривалось. А він Бобренко. Він же не Чурай"

"Моя любов чолом сягала неба… Моя любов, прогіркла й перестояна, Вже скоро душу випалить мені. Я – навіжена. Я – дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий"

3.     Ставлення до зради.

"Я зрадив, так. Але це біль чи злочин? Скажу всю правду, ми тепер одні. Кому з нас гірше? Я  одводжу очі, А ти у вічі дивишся мені. І що найтяжче: мука моя марна, Бо зрада – діло темне і брудне… Нелегко, кажуть, жити на дві хати, А ще нелегше – жить на дві душі"

"Я найдорожчі сплакала літа. Чого вернувся до моєї хати? Ми ж розлучились… Матінко свята! Чи ж я тебе примушую кохати?! Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж , Грицю, пісню я складу?!"

4. У чому полягає роздвоєність людської особистості  Гриця і Марусі?

"Я мучуся. Я сам собі шуліка. Є щось в мені так наче не моє. Немов живе в мені два чоловіка, І хтось когось в мені не пізнає… Відступник я. Нікчемний я і ниций. Але ти любиш і тому прости. Життя – така велика ковзаниця. Кому вдалось, не падавши, пройти?"

"Любились ми, не крилися. У мене Душа, було, піснями аж бринить. У цій любові щось було священне,  Таке, чого не можна осквернить. …І річ не в тім – женився, не женився, Прийшов, пішов, забув чи не забув. А в тому річ, коли він так змінився? Чи, може, він такий і зроду був?"

         5. Чи завжди людина є господарем своєї долі, чи доля подарована їй зірками?

"Грицько ж, він міряв не тією міркою. В житті шукав дорогу не пряму.              Він народився під тією зіркою,           Що щось в житті двоїлося йому. Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні. Це, як скажімо, вірувати в Бога І душу продавати сатані"

"Маруся так його чекала, Такі літа одна перебула. Нікому ні руки не шлюбувала, Ані на кого й оком не вела. …О Боже  мій, на кого Збагнітувала молодість свою?"

6.     Чи погоджуєтеся ви із смертним вироком Марусі?

А що, як інший вибрати закон, -

Не з боку вбивства, а із боку зради?!

Що ж це виходить? Зрадити в житті

Державу – злочин, а людину можна?!

"Закони судочинства Вагатися не дозволяють нам. Запобігавши, щоб такі злочинства Не множились промежду христян, Ми мусим вбивцю засудить до страти, Як нам велить і право, і статут. І тільки спосіб – як її карати – Предметом спору може бути тут!"

"Ця дівчина – не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. Коли в похід виходила батава, - Її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні. Звитяги наші, муки і руїни Безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, Що клекотів у наших корогвах! А ви тепер шукаєте їй кару. Вона ж стоїть німа од самоти. Людей такого рідкісного дару Хоч трохи, люди, треба берегти! …Вона піснями виспівала душу. Вона пісні ці залишає нам. Її пісні – як перло многоцінне, Як дивен скарб серед земних щедрот. …Таку співачку покарать на горло – Та це ж не що, а пісню задушить"

7.     Ваше ставлення до смертного вироку Марусі?

Мабуть, ми правди не зурочим,

Що світ вже так замішаний на злі,

Що як платити злочином за злочин,

То як же й жити, люди, на землі?

"Ведіть, карайте, вішайте злочинну! (То я хоч там, хоч там уже спочину")

"Такого ще не чувано ніде, Її впустили, а вона не йде… …Найтяжча кара звалася життям"

12. Визначення сюжетних елементів роману.

Зав’язка – стосунки Марусі з Грицем Бобренком.

Розвиток діії – похід на прощу з мандрівним дяком.

Кульмінація – отруєння Гриця, суд.

Розв’язка – символ безсмертя душі.

Композиційний аналіз.

Слайди 13 -18.

Група «Літературознавці».

Учитель.

• Які елементи належать до композиційних компонентів? (Портрет і пейзаж, опис судового процесу, пісні, діалоги. монологи).

• Вкажіть портретні штрихи до образу Марусі Чурай. Яку роль відіграє портрет у романі?

• Як картини природи допомагають передати патріотичні почуття Марусі?

• Що таке авторський відступ ? Чи є у романі ліричні відступи? Навести приклад.

13. Проблематика твору:

•     вірність і зрада;

•     митець і суспільство;

•     пісня і народ.

14. «Займи позицію».

•  Хто ж така Чураївна: убивця чи зраджена кохана?

• Чи має вона право на помилування?

15. Зазначте відомі вам пісні Марусі Чурай.

("В кінці греблі шумлять верби", "Летить гал­ка через балку", "На горі верба рясна", "Чого ж вода каламутна", "Прилетіла зозуленька", "Зелененький барвіночку" , "Хилилися густі лози", "Ой не ходи, Грицю") .

16. Учитель.

Пісня "Ой не ходи, Грицю" дала творчий поштовх багатьом митцям пера для літературної дискусії: хто винен у смерті Гриця Бобренка? По-різному розвивали цю сюжетну лінію Ольга Кобилянська у повісті "В неділю рано зілля копала", Михайло Старицький у драмі "Ой не ходи, Грицю", та найбільш довершеним є роман Ліни Костенко "Маруся Чурай", у якому поетеса ошляхетнила вчинок Марусі. 

17. Робота в групах.

Маруся (самохарактеристика).

Донька славетного козака Чурая , який зажив слави ще при житті, увічнив своє ім’я по смерті. Дівчина виховувалася у строгому козацькому дусі , з дитинства залишилася з матір’ю – значить були нестатки. Але був і талан – гарний голос і уміння складати пісні. У майбутньому чекала щастя – одруження з коханим , з яким товаришувала ще з дитинства. Все це їй здавалося дуже природнім , як і вона сама. Бачила зміни в коханому , вважала , що кохання все переборе , пліткам не вірила . Коли впевнилася , відступила. Горда була. Краще смерть , та була врятована другом. Отруту приготувала для себе . Хто ж знав , що так буде... На суді мовчала , бо прагнула скорішої смерті : навіщо вже жити ...

 

 Грицько про Марусю та про себе.

  Товаришка дитячих років , завжди була ініціатором усіх справ. Сім’ї товаришували , особливо що єднало – смерть батьків. Завжди відчував тепло та ласку в сім’ї Марусиній , чого не зміг знайти у рідній матері . Кохав? Так, звичайно.

   А одруження з Галею – це справа материних рук. Як син , повинен підкоритися. Визнаю , що слабкий я.

    Група „Вишняки”.

  Вбивця ! Не змогла втримати Гриця при собі . Не бажала йому щастя. Звичайно, Гриць кохав тільки Галю. Такі , непутні , як Маруся, не гідні козака. Витрати на весілля були великі , та даремні , а гроші не повернеш назад . Це зрозуміють ті , хто знає ціну грошам , бо заробляли їх кров’ю.

   Група „Батьки  й матері”.

  Батько любив Марусю , єдину доньку , тому і виростив у дусі старовинного лицарства , гідність – це найперша чеснота. Донька уславила батька в своїй першій пісні недаремно – це данина пам’яті та любов доньки. Батько Гриця не зміг виховати сина гідно , був безоглядно під впливом дружини . Навіть смерть була не гідною козака. Чим було пишатися?

  Стара Чураїха. Важко виховувати доньку одній. Могла вийти заміж знову , бо овдовіла молодою , однак краще бути вдовою Чурая , ніж мати майбутню непевну долю. Якби ж знала , що буде , коли приймала малого Грицька як сина в родину! Бачила , що діється між ними , та мовчала – страждала. А може, й вийде щось путяще . Але коли приходив „перепроситися” Грицько – не дозволила одружуватись після освідчення іншій – нечесно , негідно , гріх. Доля така у Марусі , люди злі. Не судіть її людським судом , а судіть вищим. Бо хто знає , на кому провина!?

  Стара Бобренчиха. Облудна дівка , чарівниця , вбивця. Ще здавна накинулась на нього: багатий. Я все для нього робила : недосипала , недоїдала , все в хату , наречену багату знайшла , про долю майбутню думала. Ледащо , що в ній гарного , лише співає , а в хаті злидні , бо не навчена працювати. Був гріх : думала взяти за невістку – але ж і Гриць міг повернутися калікою , кому тоді буде він потрібний. Але ж живий та неушкоджений повернувся – хіба не материнське щастя ?

        Група „Іван Іскра”

   Це наша пісня , це душа , це наша історія. Чудова дівчина із славного роду. Вважаю за сестру. Духовно близькі ми з нею. Я – рятівник? Так не вважаю. Негідне коїлось , нечесне , я був провісник вищих сил. Кохала іншого? Справи сердечні не для козака. Мені достатньо бути поруч. Якщо загину , то з піснею та з її ім’ям на устах.

18. Порівняльна характеристика Лукаша і Грицька.

Лукаш                                                Грицько

З лат. „світло” , „народжений             З візант. „перемагаючий”

при сході сонця”.                               

 Родом з Волині.                                      Родом з Полтави.

З небагатої родини , але прагнув           З багатої козацької родини.

 багатства.                                                 Кохав , та не зміг розлюбити ,

Кохав , але розлюбив , одружився         збирався одружитися з

 з некоханою.                                           некоханою, але багатою.

Був слухняним сином.                            Був слухняним сином.

Не брав участі у війні.                            Брав участь у війні , мав славу

У кінці твору покохав знову                  хороброго козака.

і поєднався з коханою.                           Випадково гине , залишивши

                                                                 ганебну пам’ять.

Виховувалися матір’ю. Зрадили коханих. Слабкі духом.

V. Підсумок уроку.

      1. Вікторина.

Хто з героїв роману:

1. «... народився під тією зіркою, що щось в душі двоїлося йому». (Гриць).

2. «...був з тих, що не здаються. Йому скрутили руки – і здали!» (Гордій Чурай).

3. «... тим часом воювала за курку, за телицю, за межу». (Бобренчиха).

«... я навіжена. Я дитя любові. Мені  без неї світ глевкий». (Маруся Чурай).

4. «А ти лежиш на цвинтарі старому, де ще ніхто з козацтва не поліг». (Маруся про Гриця).

5. «Дівка, сину, не галера, тебе до неї Бог не прикував». (Бобренчиха про Марусю).

6. «Такої кривди парубок накоїв, що не могло це скінчитись добром». (Мартин Пушкар про Гриця).

7. «Є ж лицарі у нашому краю. О Боже мій, на кого ж ти збагнітувала молодість свою». (Чураїха про Марусю).

2.  Найбільше в романі у віршах «Маруся Чурай» мене вразило....

3. Учитель.

   Саме роман у віршах «Маруся Чурай» є тим невичерпним джерелом, що відображає історичний процес ХVІІ століття на теренах України. Твір Ліни Костенко пробуджує національну пам’ять, яку вбивали десятиліттями. Без активного та всебічного використання надбань людства – пам’яток літератури та історії  - неможливо вирішити завдання докорінного оновлення духовного життя.

VІ. Домашнє завдання.

Аналіз твору. Виписати з роману 5—6 афористичних висловлювань.

Теорія літератури. Роман у віршах.